В гості до Хом’яка

Гора Хом’як (1542 метри) височить на сході масиву Горгани, з її вершини відкриваються мальовничі краєвиди, нижче тягнеться розлога полонина, а підніжжя обрамлюють річки Прутець Яблуницький та Женець з потужним водоспадом Гук. Тут наче саме природа зібрала в одному місці характерні для Карпат фрагменти рельєфу та рослинності, джерела й потоки. У профілі здалеку вершина нагадує хом’яка, звідки і пішла назва гори. Гора складається з пісковиків і конгломератів. Хом’як вкритий альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди – кам’яні осипи. Вважається, що Хом’як має найбільш правильну форму серед усіх гір у Карпатах. Він стоїть рівним конусом за що дехто порівнює його з пірамідою Хеопса.

На Хом’як краще підніматися з півдня, від дороги, що веде з села Татарів до курорту Буковель. Через один кілометр від розвилки, де основна дорога повертає на Яблуницький перевал, праворуч у лісі знаходимо промарковану стежку, що виведе на невелику полонину Бараня – під вершину Хом’яка.

Спершу стежка йде лісовим схилом, тому відразу відчувається сильне навантаження. Дійшовши до невеликого потічка Верегімського, стає дещо легше, коли відчуваєш його приємну прохолоду. Далі чітка стежина йде серпантином. Втім, для тих хто хоче й надалі відчути напруження й скоротити шлях, можна рухатися стрімкішою стежкою вгору. Так чи інакше, Ви все одно втрапите на порослий травою шлях. Рухаючись у напрямку північного заходу виходимо на полонину Бараня. Сама полонина є чудовим місцем для  розкладання наметів. Що і нанесло їй велику шкоду – великі купи сміття не надто приваблюють туристів. Полонина Бараня являє собою роздоріжжя: одна стежка веде на вершину гори Хом’як, інша, дорогою, яку колись називали «Баронка», веде до полонини Хом’яків.

З полонини на вершину Хом’яка угору спершу рідким лісом, а далі заростями жерепу, веде добре вторована стежка. На маківці гори встановлена скульптура Богоматері, яка викликає захват. Відокремлене положення і значна висота вершини Хом’яка дає можливість спостерігати краєвиди, в найближчому сусідстві на півночі, видніється хребет Явірник та округла гора Синячка, за ним на північному заході – вершина Синяка. На останньому плані на півдні Чорногірські вершини – Петрос та Говерла. У східному напрямку видно Горган Бурячівський. Розповідаються, що  на схилах цієї гори Довбуш випробовував опришків. Новобранець мусив вибратись на круту скелю іі не здригнутись від помаху сокири.

З вершини можна зійти в північно-західному напрямку прямо до полонини Хом’яків, що простягається між Хом’яком і Синяком. Якщо дощить, йти нею непереливки. А тому дощ можна перечекати, зайшовши в гості до пастухів в колибу. Справжню, а не бар, зроблений під колибу.

З полонини Хом’яків спускаємось до межі лісу та гірською стежкою траверсуємо північно-східний схил Синяка. Далі виходимо на давній «цісарський» шлях, яким рухаємося до одного з витоків річки Женець. Звідти стежкою вздовж потоку виходимо до мальовничого Женецького водоспаду, у якому добре освіжитися після походу. Звідти зворотня дорога до Микуличина і Татарова складає 5 км.

В Карпатах сильно впав рівень води в колодязях

Як повідомляють жителі вКарпатам, на всій території карпатського регіоні в водоймищах сильно впав рівень води, зокрема спостерігається ще з початку цьогорічного літнього періоду в лісах майже пересохли гірські потоки. На всій території Карпат, Прикарпаття та Закарпаття в колодязях домогосподарств рівень води подекуди впав до катастрофічної межі. Зокрема ми особисто сстали свідками, як у Микуличині (Яремчанська міська рада) люди скаржаться на те, що уже довготривалий час вода в колодязі знаходиться в просто мізерній кількості і майже не прибуває від підземних потоків. Також ми стали свідками того, що кожного ранку газди біля своїх господарств вранці заміряють кількість води в колодязі сподіваючись на те, що вона таки прибуде.

3D панорама присілку Баранівка

3D панорама присілку Баранівка. Панорама зроблена на схилі при виході з лісу, в передній частині видніється населений пункт с. Смодне, ближче знаходиться присілок села та будівлі місцевих мешканців.

 

 

Continue reading “3D панорама присілку Баранівка”

Анекдоти

Провідник:

– Погляньте на цю засніжену гірську вершину. Чи не правда, вона красива ?

– Так, дуже. Напевно, з нею пов’язані які-небудь легенди ?

– Звичайно. Наприклад, сто років тому на цю вершину піднялися прекрасна дівчина і гордий юнак. Пішли – і більше не повернулися.

– Невже зірвалися у прірву ?

– Навіщо у прірву ? Просто спустилися з іншого боку…..

*******************************************************************************

– І скільки коштує цей свинарник ? Запитують двоє туристів, бридко роздивляючись номер пошарпаного готелю.

– Для однієї свині – 10 доларів на добу, для двох – 15, – незворушно відповідає господар.

*******************************************************************************

Туристи їдуть дивитися відомий храм і заптиують місцеву мешканку, яка йде по дорозі:

– Скажть, скільки кілометрів до храму ?

– Раніше було п’ять. Але в новому путівнику написали, що сім. Тепер ходимо зайвих 2 кілометри.

Яремче – Смарагдове диво Карпат

Яремче розташовано на висоті 525-560 метрів над рівнем моря посеред Карпати. Аби потрапити сюди з Івано-Франкіська, треба подолати 70 км. Понад 200 років тому, тут нібито оселився Ярема Годованецьі від його імені пішла назва міста. Словники переконують, , що правильно вважається назва «Яремча». Проте місцеві мешканці називають своє місто на гуцульський штиб – «Яремче». У такому ж варіанті назва подається на багатьох вказівниках, тому на відстані кількох кроків можна побачити «Яремче» і «Яремча».

Саме містечко невелике, населення всього 10 тисяч. Майже як і всі карпатські селища, Яремча має одну центральну вулицю і безліч дрібних, які простягаються вглиб у бік гір. Також, тут є безліч баз для відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, ресторанів, колиб. Адже тут споконвіку був курорт. В Яремче самобутній гуцульський колорит гармонійно поєднується з розвинутою інфраструктурою туристичного центру. На території міста пропонується безліч варіантів житла на будь-який гаманець – від елітних котеджів до так званих «студентських варіантів». Оздоровленню і лікуванню людей сприяє природа – в околицях немає жодного підприємства, лише ліси і гори.

Continue reading “Яремче – Смарагдове диво Карпат”

Ліжник – велике пухнасте карпатське диво

Ліжник – це велике пухнасте карпатське диво. Він може бути розкішним покривалом на ліжко, килимом на стіну або підлогу, а для багатьох це стає легкою та теплою ковдрою. Мало хто може втриматися, щоб не купити ліжник для себе або у подарунок близьким. Адже він не лише гарно виглядає, а й покращує мікроклімат у помешканні. Якісний ліжник має бути добре збитий, щоб палець не проходив. Основною має бути шерстяна, а не проста нитка. Якщо ліжник має чорні, сірі та білі тони, то він натуральний. Якщо брунатний, зелений – фарбований. Кажуть у справжнього ліжника особлива енергетика, яка передає силу гір, а чергування природних кольорів позитивно впливає на зір. Крім того ці карпатські покривала відомі своїми цілющими властивостями. Сила овечої вовни зробить свою справу і хворобу як рукою зніме.

7 ЧУДЕС УКРАИНСКОГО ЗАКАРПАТЬЯ http://www.best-travels.club/7-chudes-ukrainskogo-zakarpatya/

Коломия – Писанковий край!

Коломия – чудове місто з дуже виразним австро-угорським характером забудови, одне з найзатишніших міст у Західній Україні. І одне з найбільших (61 тисяча людей). Тут дуже багато старих кам’яниць ХІХ-ХХ століть. Варто поблукати тісними вуличками середмістя кілька годин, щоб відчути себе трохи інакше. Місто дуже давнє, адже в Галицько-Волинському літописі в записах за 1241 рік є згадка про Коломию. Тепер є багато різноманітних гіпотез про походження його назви. Найбільш вірогідна про те, що місто отримало назву від річки, яку в давнину слов’яни називали Миєю. Тобто «місто коло Миї». Це чарівний куточок природного ландшафту Прикарпаття, важливий духовний, культурно-мистецький, торговельний і господарський центр краю з багатою і славною історією, що сьогодні і приваблює дослідників і митців із всієї України та зарубіжжя.

Continue reading “Коломия – Писанковий край!”

Проект «ВелоКосів»

Активний відпочинок вже давно увійшов у моду: це здорово і доступно, це приносить справжнє задоволення. А Карпати — це найкраще в Україні місце для активного відпочинку і не тільки взимку. Карпати влітку — це чиста природа, ягоди і гриби, світанки під хмарами — краще гір можуть бути тільки гори! Головною метою проекту «ВелоКосів» є популяризація велосипедних поїздок горами та населеними пунктами Косівського району серед українських та іноземних туристів. Наш район гірський і цікавий тим, що маємо дуже багато місць, до яких легше або можна добратися лише на велосипеді. Щоб дізнатись про хорошу справу детальніше ми поспілкувались із керівником проекту «ВелоКосів» Ростиславом Мартинюком.

Як виникла ідея проекту «ВелоКосів»?

Був такий проект «ВелоКраїна», створений за гранд від Європейського Союзу, який виграв “Центр соціальних та ділових ініціатив” міста Яремче. Територія проекту включала Івано-Франківську, Закарпатську та Чернівецьку області. Осередки проекту базувались у населених пунктах, добре відомих серед туристів — Яремче, Ворохта, Яблуниця, Верховина, Коломия, Косів, Рахів та Глибоцький район Чернівецької області. В ході проекту на Косівщині створювались велостоянки, веломаршрути, мережа велосадиб, місця для відпочинку велотуристів, відбулась рекламна компанія, були видані карти маршрутів.

Continue reading “Проект «ВелоКосів»”