Там, де гори торкаються неба … Об’єкт «С». Правда і міфи про «Делятинську таємницю», або “Івано-Франківськ 16” поміж Карпат.

"Івано-Франківськ 16"

Дорога в Карпати завжди живописно-чаклунська. Скільки б не їздив по ній, здається, ніби вперше бачиш, як гори повільно насуваються на тебе, і бачиться, що ще якась хвилина – і вони розчавлять тебе, як мошку. Ан ні, шлях робить різкий поворот, і ти далі рухаєшся між зелених пагорбів древніх Карпатських гір. Саме ці гори ще таять у собі чимало таємниць, таємниць, про які не знає навіть всюдисущий «Гугл-Мап», показуючи на екрані замість картинки невелику білу пляму. Про одну зних розповідь піде далі.

Об’єкт «С»

Якщо вам коли-небудь доведеться шукати в Івано-Франківську людини за поштовою адресою: вулиця Авіаційна, 16, то навіть і не починайте. Тому що такого будинку в старовинному Станіславі ніколи не було. Хоча адресу офіційно існує вже п’ятдесят років! І за ним криється ні багато ні мало, а ціле військове містечко з майже двохтисячним населенням.

База для зберігання ядерної зброї

Це одна з 13-ти центральних баз зберігання ядерних боєприпасів колишнього Радянського Союзу, так званий «Об’єкт« С».(Саме за такою номенклатурою вважалися подібні установи в надсекретних документах того часу).  Знаходиться вона в 70 кілометрах від обласного центру в ущелині близько карпатського селища Делятин. За часів СРСР тут обслуговували ядерні боєголовки стратегічних, тактичних і міжконтинентальних ракет, які несуть чергування від Молдови та Закарпаття доЧорного моря. З розвалом Союзу частина залишилася, і профіль її роботи змінився докорінно.

 

Continue reading “Там, де гори торкаються неба … Об’єкт «С». Правда і міфи про «Делятинську таємницю», або “Івано-Франківськ 16” поміж Карпат.”

Долина нарцисів – жива легенда Закарпаття

В унікальному біосферному заповіднику, розташованому в 4 км від закарпатського міста Хуст, тільки раз на рік, з середини і до кінця травня можна побачити унікальне явище природи – цвітіння Долини нарцисів.

Площа заповідника становить 257 га, тут ростуть понад 500 видів рослин, 15 з яких занесені в Червону Книгу. Але головною визначною пам’яткою заповідника є нарцисові поля, загальна площа яких близько 170 га. Такі рослини є лише на Балканах та в Альпах, але на висоті близько 2 км.

Єдина в світі популяція дикого вузьколистого нарциса квітне раз на рік в травні.Якщо весна видалася рання, то цвітіння нарцисів слід очікувати на початку і до середини травня, якщо ж пізня – з середини до кінця травня. Популяція нарциса вузьколистого в «Долині нарцисів» являє велику наукову цінність. Ця рослина занесена до Червоної Книги України. Цих квітів існує приблизно 60 видів.Декоративних сортів – 30 тисяч. З нарцисів роблять заспокійливе. Квіти також використовують при виготовленні препаратів проти захворювання Альцгеймера.

Як стверджують вчені, вузьколистий нарцис з’явився тут ще в льодовиковий період, коли відбулися деякі геологічні катаклізми і з гір сповз величезний шар родючої породи. Саме в цих краях тендітна рослина знайшло притулок під час наступу льодовика.

Continue reading “Долина нарцисів – жива легенда Закарпаття”

В гості до Хом’яка

Гора Хом’як (1542 метри) височить на сході масиву Горгани, з її вершини відкриваються мальовничі краєвиди, нижче тягнеться розлога полонина, а підніжжя обрамлюють річки Прутець Яблуницький та Женець з потужним водоспадом Гук. Тут наче саме природа зібрала в одному місці характерні для Карпат фрагменти рельєфу та рослинності, джерела й потоки. У профілі здалеку вершина нагадує хом’яка, звідки і пішла назва гори. Гора складається з пісковиків і конгломератів. Хом’як вкритий альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди – кам’яні осипи. Вважається, що Хом’як має найбільш правильну форму серед усіх гір у Карпатах. Він стоїть рівним конусом за що дехто порівнює його з пірамідою Хеопса.

На Хом’як краще підніматися з півдня, від дороги, що веде з села Татарів до курорту Буковель. Через один кілометр від розвилки, де основна дорога повертає на Яблуницький перевал, праворуч у лісі знаходимо промарковану стежку, що виведе на невелику полонину Бараня – під вершину Хом’яка.

Спершу стежка йде лісовим схилом, тому відразу відчувається сильне навантаження. Дійшовши до невеликого потічка Верегімського, стає дещо легше, коли відчуваєш його приємну прохолоду. Далі чітка стежина йде серпантином. Втім, для тих хто хоче й надалі відчути напруження й скоротити шлях, можна рухатися стрімкішою стежкою вгору. Так чи інакше, Ви все одно втрапите на порослий травою шлях. Рухаючись у напрямку північного заходу виходимо на полонину Бараня. Сама полонина є чудовим місцем для  розкладання наметів. Що і нанесло їй велику шкоду – великі купи сміття не надто приваблюють туристів. Полонина Бараня являє собою роздоріжжя: одна стежка веде на вершину гори Хом’як, інша, дорогою, яку колись називали «Баронка», веде до полонини Хом’яків.

З полонини на вершину Хом’яка угору спершу рідким лісом, а далі заростями жерепу, веде добре вторована стежка. На маківці гори встановлена скульптура Богоматері, яка викликає захват. Відокремлене положення і значна висота вершини Хом’яка дає можливість спостерігати краєвиди, в найближчому сусідстві на півночі, видніється хребет Явірник та округла гора Синячка, за ним на північному заході – вершина Синяка. На останньому плані на півдні Чорногірські вершини – Петрос та Говерла. У східному напрямку видно Горган Бурячівський. Розповідаються, що  на схилах цієї гори Довбуш випробовував опришків. Новобранець мусив вибратись на круту скелю іі не здригнутись від помаху сокири.

З вершини можна зійти в північно-західному напрямку прямо до полонини Хом’яків, що простягається між Хом’яком і Синяком. Якщо дощить, йти нею непереливки. А тому дощ можна перечекати, зайшовши в гості до пастухів в колибу. Справжню, а не бар, зроблений під колибу.

З полонини Хом’яків спускаємось до межі лісу та гірською стежкою траверсуємо північно-східний схил Синяка. Далі виходимо на давній «цісарський» шлях, яким рухаємося до одного з витоків річки Женець. Звідти стежкою вздовж потоку виходимо до мальовничого Женецького водоспаду, у якому добре освіжитися після походу. Звідти зворотня дорога до Микуличина і Татарова складає 5 км.

Яремче – Смарагдове диво Карпат

Яремче розташовано на висоті 525-560 метрів над рівнем моря посеред Карпати. Аби потрапити сюди з Івано-Франкіська, треба подолати 70 км. Понад 200 років тому, тут нібито оселився Ярема Годованецьі від його імені пішла назва міста. Словники переконують, , що правильно вважається назва «Яремча». Проте місцеві мешканці називають своє місто на гуцульський штиб – «Яремче». У такому ж варіанті назва подається на багатьох вказівниках, тому на відстані кількох кроків можна побачити «Яремче» і «Яремча».

Саме містечко невелике, населення всього 10 тисяч. Майже як і всі карпатські селища, Яремча має одну центральну вулицю і безліч дрібних, які простягаються вглиб у бік гір. Також, тут є безліч баз для відпочинку, пансіонатів, санаторіїв, ресторанів, колиб. Адже тут споконвіку був курорт. В Яремче самобутній гуцульський колорит гармонійно поєднується з розвинутою інфраструктурою туристичного центру. На території міста пропонується безліч варіантів житла на будь-який гаманець – від елітних котеджів до так званих «студентських варіантів». Оздоровленню і лікуванню людей сприяє природа – в околицях немає жодного підприємства, лише ліси і гори.

Continue reading “Яремче – Смарагдове диво Карпат”

Коломия – Писанковий край!

Коломия – чудове місто з дуже виразним австро-угорським характером забудови, одне з найзатишніших міст у Західній Україні. І одне з найбільших (61 тисяча людей). Тут дуже багато старих кам’яниць ХІХ-ХХ століть. Варто поблукати тісними вуличками середмістя кілька годин, щоб відчути себе трохи інакше. Місто дуже давнє, адже в Галицько-Волинському літописі в записах за 1241 рік є згадка про Коломию. Тепер є багато різноманітних гіпотез про походження його назви. Найбільш вірогідна про те, що місто отримало назву від річки, яку в давнину слов’яни називали Миєю. Тобто «місто коло Миї». Це чарівний куточок природного ландшафту Прикарпаття, важливий духовний, культурно-мистецький, торговельний і господарський центр краю з багатою і славною історією, що сьогодні і приваблює дослідників і митців із всієї України та зарубіжжя.

Continue reading “Коломия – Писанковий край!”

Печера Даж-Божа

Печера Даж-Божа, цікавий об’єкт, який розташований у с. Шешори на Прикарпатті. Печерний комплекс є рукотворним, на даний момент дослідженим та розчищеним є тільки частина комплексу, також ще є не розвідана верхня печера, до якої добратися можна тільки зі спеціальним устаткуванням. Історія печери налічує від 3000 років, а можливо навіть і до 10 000 років, що підтверджуєтсья знахідкою кам’яного стільця з малюнком первісної людини яка полює на зайця. Цю знахідку у 2008 році під час повені в Карпатському регіоні знайшов Василь Киселейчук, на даний момент вона знаходиться у його приватному музеї. В часи первісних людей та горян вона використовувала функцію укриття від непогоди, сховища продуктів, тушок тварин, тощо.  У часи Олекси Довбуша вона використовувалася як місце для переховування опришків від переслідування панів.

Згодом пещеру було засипано та забуто людми, та на початку 90-х власноруч проводячи розкопки та дослідження її відкопав та дослідив М.В. Лучка. Від того часу пещера стає все цікавішою та її починають відвідувати все більше туристів.

Дістатися до печери дуже просто, автомобільна дорога веде майже до неї, далі 5 хв. пішки і ви біля печери.

Водоспад Женецький Гук

Водоспад Женецький Гук – це водоспад в Карпатах, на потоці Жинець, яка є лівою притокою р. Прута.

Розташований на відстані приблизно 5 км від траси, 9 км від станції Татарів і 10 км від станції Микуличин, на території Карпатського національного природного парку.

Водоспад Женецький Гук розташований на висоті 900 м над рівнем моря. Утворився у післявоєнні роки в результаті повені. Вода вільно падає з висоти 15 м.

Місцеві жителі назвали водоспад Гук через шум, гул, що доноситься від нього.

До Женецького водоспаду від траси Микуличин-Ворохта (приблизно 7 км) спочатку йде асфальтована дорога (приблизно до середини), а далі добра ґрунтова дорога. А ще це місце прославилося тим, що неподалік розташована резиденція колишнього президента України Віктора Ющенка. І замість стежки до водоспаду веде цілком добра дорога, огороджена при в’їзді шлагбаумом.