Варна славиться своїми об’єктами архітектурної спадщини, які створювалися в різні періоди історії міста. Більшу частину історичних пам’яток складають церкви, палаци, особняки. Серед них виділяються споруди, створені в 18-19 століттях.
Евксиноград – офіційна літня резиденція князя А. Баттенбергского. Споруду звели в 1886 році за проектом будівлі, розробленого архітекторами Лазаров і Мейер. В результаті вийшло велична будівля в класичному французькому стилі, що зовні нагадує резиденцію Орлеанського будинку, який знаходився в передмісті Парижа. Крім того, в процесі створення Евксиноград деякі фрагменти паризького замку привезли в Варну і використовували в якості матеріалу для будівництва. В даний час резиденція є не тільки історичною пам’яткою, а й місцем проведення офіційних зустрічей і урядових прийомів.
Римські лазні, розташовані в центрі міста, знаходяться під охороною держави і обнесені спеціальною огорожею. За припущеннями вчених, цей комплекс терм звели у 2 столітті нашої ери, після чого лазні функціонували ще понад 100 років. Дослідження руїн дозволило відтворити вигляд бань і оцінити масштабність споруди. Туристи можуть познайомитися з цим дивовижним спорудою в будь-який час. Для цього достатньо придбати квиток на оглядову екскурсію по Варні, куди входить відвідування терм.
Успенський собор є візитною карткою міста і розташований в центральній частині Варни. Храм збудували в кінці 19 століття в знак пам’яті про звільнення Варни від панування Османської імперії. У зведенні собору активну участь брав імператор Олександр II, і це в значній мірі вплинуло на стилістичне розмаїття храму. У ньому явно простежуються елементи російського храмового зодчества в поєднанні з неовізантійський. Архітектору Генча Кунееву вдалося створити дивовижний шедевр, який до цього дня є ключовою пам’яткою міста.
Монастир Аладжа розташований в 13 кілометрах від Варни і являє собою унікальний старовинний комплекс печер. У них в період з 4 по 12 століття селилися ченці – відлюдники, провідні закритий спосіб життя. Катакомби були розділені на кілька частин, кожна з яких була своєрідною келією. Ченці жили в повному аскетизмі, а у вільний від молитов час розписували кам’яні стін фресками. Деякі з них збереглися до наших днів. Аладжа припинив своє існування в 14 столітті, коли османські війська зруйнували частину печер. Однак після цього ченці продовжували селитися в цих місцях.