Відпочинок на лижах стає модним серед українських. Гірські схили західній Україні «облюбували» гості зі східних регіонів. Однак, західні українські воліють курортам сусідніх країн.
Лижний сезон на схилах Карпат західній Україні в розпалі. На туристичних базах і прилеглих до них селах Львівщини, Закарпаття, Івано-Франківської та Чернівецької областей тепер частіше почуєш російську, ніж звичну українську мову. Особливою популярністю користуються три курорти: Буковель (Івано-Франківська область), Славське (Львівська обл.) І високогірній Драгобрат (Закарпатська область). Тільки одне селище Славське готове прийняти до 15 тисяч туристів одночасно, задіяно півсотні готельних комплексів і півтисячі приватних садиб.
Завдяки великим гірськолижним комплексам, як, наприклад, «Буковель», жителі довколишніх селищ отримують непогані доходи і розвивають власну справу. «Якби не було того« Буковеля », то ми б всі поїхали на заробітки, це не єдиний заробіток, – розповідає власниця приватної садиби у селі Микуличин Надія Гінка. – У цій справі я вклала кілька тисяч зароблених в Італії і ще банківські позики з «драконівськими» відсотками. Сподіваюся за три роки це віддати. »Зимовий сезон є напружений, каже співрозмовниця, всі номери зарезервовані ще з вересня. З особи в середньому беремо до 200 гривень на добу, але на новорічні свята ціни більше в три-чотири рази. Основні гості з Києва і Росії, а ось львів’ян не так вже багато, додає власниця.
Зайняті «під зав’язку» не тільки приватні садиби, але й готельні комплекси, де вартість номерів у кілька разів дорожче сільські ціни, але любителів лижного відпочинку це не дуже турбує. «Тенденція така, що на лижні курорти заходу України основному приїжджають туристи з Росії, Білорусі, жителі східних регіонів України: Харкова, Донецька, Дніпропетровська і кияни, а от самі західні українські зараз більше орієнтуються на Польщу, Словаччину та Австрію», – зазначає в інтерв’ю DW експерт з питань туризму Володимир Закалюжний.
Після введення Польщею так званих «віз за покупками», перетин кордону спростився і можливість відпочити за кордоном виросло, і молодь активно цим користується, пояснює експерт. Популярним, за словами Закалюжного, став польський лижний курорт Закопане, а також деякі курорти в Альпах, де діють схеми економ-варіантів і українські з середнім достатком може дозволити собі такий відпочинок. “Ціни тут найчастіше нижчі українського, а якість значно вища”, – зазначає співрозмовник.
“Ціна не відповідає якості послуг”
Наприклад, 7-денний відпочинок у польському Закопане обійдеться в середньому в 300 євро включаючи сніданками і вечерею, ще близько 100 гривень оренда спортивного спорядження на добу і 150-180 гривень 10 спусків. На «Буковелі» ж вартість проживання в економ-номері подекуди вдвічі дорожче. Однак, бентежать не тільки ціни, каже експерт – українські курорти мають серйозні проблеми з персоналом та дорожньою інфраструктурою. “Дороги практично скрізь погані, нарікає співрозмовник, а обслуговуючому персоналу нерідко бракує професіоналізму, навичок, а іноді і культури”, – говорить Закалюжний. Хоча з кожним роком працівники удосконалюються, визнає він, а власники садиб, які задіяні в цьому туристичному секторі, перебирають європейський досвід обслуговування, побачили будучи на заробітках.
Однією з важливих складових лижного туризму завжди була безпека відпочиваючого, відзначає експерт. Він застерігає, що українські курорти теж іноді мають з цим проблеми. Власники відпочинку баз намагаються економити на утриманні рятувальної служби, на модернізації та профілактиці обладнання. У селах поблизу курортів немає кваліфікованої медичної допомоги. «Тримати приватні клініки – це не вигідно, а в селах медпункти не оснащені, потребують модернізації, вистачає і кваліфікованих лікарів. Тому краще туди не потрапляти », – зауважує Закалюжний. Страховий поліс все частіше стає невід’ємною частиною туру для любителів лиж і української зокрема, говорить експерт, особливо серед старших за віком людей.
А хто буде рятувати?
Тільки з початку цього сезону рятувальні загони МНС Львівщини надали допомогу 18 особам, травми на засніжених схилах, повідомили DW в МНС Львівської області. У критичні ситуації основному потрапляють початківці і ті, хто живе в приватному секторі, каже керівник прес-служби Павло Василенко.
Рятувальні формування МНС обслуговують лише незначну частину підйомників на український схилах. “Ті, які є державними і ті, де власники уклали угоду з нашими підрозділами”, – пояснює Василенко. Про решту, очевидно, піклуються приватні рятувальні формування. Принаймні, цього вимагає закон від власників баз, але вони всюди, сказати важко, додає керівник прес-служби. Він погоджується, що власники курортів часто нехтують правилами, намагаються заощаджувати на утриманні служб, в тому числі і на кількості рятувальників. Згідно з нормативом, на кожному вилучення повинно бути три лижні патрулі, але цієї норми практично ніхто не дотримується, професіоналізм працівників приватних структур теж може викликати сумніви, додає Василенко.
dw.de