Гора Хом’як (1542 метри) височить на сході масиву Горгани, з її вершини відкриваються мальовничі краєвиди, нижче тягнеться розлога полонина, а підніжжя обрамлюють річки Прутець Яблуницький та Женець з потужним водоспадом Гук. Тут наче саме природа зібрала в одному місці характерні для Карпат фрагменти рельєфу та рослинності, джерела й потоки. У профілі здалеку вершина нагадує хом’яка, звідки і пішла назва гори. Гора складається з пісковиків і конгломератів. Хом’як вкритий альпійськими луками, чагарниковими пустищами, подекуди – кам’яні осипи. Вважається, що Хом’як має найбільш правильну форму серед усіх гір у Карпатах. Він стоїть рівним конусом за що дехто порівнює його з пірамідою Хеопса.HelloDolly
На Хом’як краще підніматися з півдня, від дороги, що веде з села Татарів до курорту Буковель. Через один кілометр від розвилки, де основна дорога повертає на Яблуницький перевал, праворуч у лісі знаходимо промарковану стежку, що виведе на невелику полонину Бараня – під вершину Хом’яка.
Спершу стежка йде лісовим схилом, тому відразу відчувається сильне навантаження. Дійшовши до невеликого потічка Верегімського, стає дещо легше, коли відчуваєш його приємну прохолоду. Далі чітка стежина йде серпантином. Втім, для тих хто хоче й надалі відчути напруження й скоротити шлях, можна рухатися стрімкішою стежкою вгору. Так чи інакше, Ви все одно втрапите на порослий травою шлях. Рухаючись у напрямку північного заходу виходимо на полонину Бараня. Сама полонина є чудовим місцем для розкладання наметів. Що і нанесло їй велику шкоду – великі купи сміття не надто приваблюють туристів. Полонина Бараня являє собою роздоріжжя: одна стежка веде на вершину гори Хом’як, інша, дорогою, яку колись називали «Баронка», веде до полонини Хом’яків.
З полонини на вершину Хом’яка угору спершу рідким лісом, а далі заростями жерепу, веде добре вторована стежка. На маківці гори встановлена скульптура Богоматері, яка викликає захват. Відокремлене положення і значна висота вершини Хом’яка дає можливість спостерігати краєвиди, в найближчому сусідстві на півночі, видніється хребет Явірник та округла гора Синячка, за ним на північному заході – вершина Синяка. На останньому плані на півдні Чорногірські вершини – Петрос та Говерла. У східному напрямку видно Горган Бурячівський. Розповідаються, що на схилах цієї гори Довбуш випробовував опришків. Новобранець мусив вибратись на круту скелю іі не здригнутись від помаху сокири.
З вершини можна зійти в північно-західному напрямку прямо до полонини Хом’яків, що простягається між Хом’яком і Синяком. Якщо дощить, йти нею непереливки. А тому дощ можна перечекати, зайшовши в гості до пастухів в колибу. Справжню, а не бар, зроблений під колибу.
З полонини Хом’яків спускаємось до межі лісу та гірською стежкою траверсуємо північно-східний схил Синяка. Далі виходимо на давній «цісарський» шлях, яким рухаємося до одного з витоків річки Женець. Звідти стежкою вздовж потоку виходимо до мальовничого Женецького водоспаду, у якому добре освіжитися після походу. Звідти зворотня дорога до Микуличина і Татарова складає 5 км.