Автор admin 
Історія появи угоди, відомого сьогодні всьому світу під назвою Шенгенської, почалася в 1985 році. Тоді представники п’яти європейських держав зібралися неподалік від люксембурзької села Шенген, щоб підписати угоду про спрощення паспортно-візового контролю. В результаті з’явилися домовленостей, кордони між Бельгією, Німеччиною, Люксембургом, Нідерландами і Францією стали набагато прозоріше, а внутрішні прикордонні формальності були зведені до мінімуму. Через кілька років пред’являти паспорт в рамках існування створеної Шенгенської зони стало і зовсім не потрібно, а потім до переліку держав, які підтримали проект, приєдналися й інші учасники. Сьогодні поняття «країни шенгенської зони» об’єднує 26 держав, які підтримали ідею утворення території вільного переміщення. Для відвідування будь-який з них потрібна віза, яка називається шенгенської. Її доведеться пред’явити на зовнішньому кордоні при в’їзді в шенгенську зону. Прикордонний контроль при переході кордонів всередині шенгенської зони відсутній.
Главные события и последние происшествия Беларуси и Минска BELNAVINY – новости Беларуси и последние события в мире.
Алфавітний перелік країн, для в’їзду на територію яких потрібно шенгенська віза, включає в себе:
- Австрію
- Бельгію
- Угорщину
- Німеччину
- Грецію
- Данію
- Ісландію
- Іспанію
- Італію
- Латвію
- Литву
- Ліхтенштейн
- Люксембург
- Мальту
- Нідерланди
- Норвегію
- Польщу
- Португалію
- Словаччину
- Словенію
- Фінляндію
- Францію
- Швейцарію
- Швецію
- Чеську Республіку
- Естонію
Список країн шенгенської зони незабаром може поповнитися ще декількома учасниками. На шляху до членства знаходяться Болгарія, Республіка Кіпр, Румунія і Хорватія.
Перш ніж повністю ввести на власній території правила, передбачені шенгенськими угодою, знову вступає країна повинна отримати оцінку готовності. Існує чотири напрямки, які ретельно досліджуються експертами Євросоюзу: повітряні кордони, система видачі в’їзних віз для іноземців, поліцейське співробітництво між державами-членами зони і захист персональних даних.