В Італії дуже багато міст-примар: похмурі невеликі населені пункти, де тіні старих жителів все ще блукають в тремтячому від спеки повітрі серед покинутих будинків з затягнутими павутиною дверима і вікнами, зарослими бур’янами. Ми виділили 3 покинутих італійських міста, однак, насправді, їх набагато більше.
Географи вважають, що в різних регіонах Італії можна знайти 6 тисяч покинутих містечок і сіл. Деякі з цих міст активно використовуються кінематографістами, інші віддані на відкуп туристам, треті закриті для відвідувань через погрози зсувів або старості будівель, які можуть обрушитися в будь-який момент.
Причин, за якими люди покидали свої рідні місця, досить:
- економічні, коли народ через закриття великих підприємств виїжджав в більші міста, де було більше можливостей і краще умови для проживання;
- медичні, коли села закривалися через епідемій, наприклад, малярії;
- природних, коли через стихію, що розбушувалася руйнувалися будинки і вже не підлягали відновленню;
- соціальних, коли з сіл їхали останні жителі, не бажаючи доживати свій вік в порожньому місті.
Пентедаттіло
Пентедаттіло – древня і колись занедбана село на самому кінчику італійського чобітка в провінції Реджо-ді-Калабрія. Це поселення знаходиться на висоті 250 метрів над рівнем моря. Воно було побудовано близько 640 року до н. е. на горі Кальваріо на майданчику біля піку, що нагадує гігантську руку з п’ятьма пальцями, в честь чого і отримало свою назву (від грецького: penta daktylos – п’ять пальців). З міських вуличок відкривається прекрасний вид на Іонічне море, прилеглу Сицилію і вулкан Етна.
Заснували Пентедаттіло греки, потім тут господарювали послідовно римляни, візантійці, нормани. Ну, а потім село стало вигідним земельним володінням, на яке претендували багато прославлених дворянські сімейства. У XVII столітті тут навіть сталася кривава різанина, під час якої був знищений цілий аристократичний рід Альберти. Кажуть, що взимку в вітряну погоду тут досі лунають крики про допомогу, що видаються примарою бідного маркіза Лоренцо Альберті.
Городок Петедаттіло чекало велике майбутнє, якби не численні землетруси, перше з яких відбулося в 1783 році. На початку XX століття скелі ще двічі здригалися від підземних руйнівних поштовхів, і жителі поселення злякалися, вирішивши, що залишаться навічно похованими під купою каменів. Народ став масово виїжджати з міста, і в 1960-х роках Пентедаттіло спорожнів на 20 років. Потім сюди повернулася заповзятлива молодь, яка вирішила заробляти гроші на туристах.
Поступово була відновлена церква святих Петра і Павла. З 1997 року тут щорічно проводиться фестиваль фольклорної музики, а з 2006 року ще й фестиваль короткометражних фільмів.
Доїхати до Пентедаттіло можна на автобусах, що відправляються з Меліто-ді-Порто-Сальво.
Романьяно-аль-Монте
Романьяно-аль-Монте – невелике місто-привид в провінції Салерно: тут час зупинився 23 листопада 1980 року, в день руйнівного землетрусу. Тоді під завалами залишилося 3 тисячі осіб. Що залишилися в живих терміново покинули свої будинки і перебралися в містечко в 2 км від Романьяно-аль-Монте.
Покинуте місто, куди зараз по вузькій стежині, що підіймається на скелю висотою 650 м, ходять тільки туристи, був закладений давним-давно ще древніми римлянами. Ймовірно, в 1000 році тут з’явився замок, навколо якого і стали ще активніше селитися люди.
Зараз тут панує меланхолія. На в’їзді в місто можна побачити будівлі сучасної архітектури, побудовані в 1970-х роках, які дивно виглядають на тлі старовинних будинків. Деякі будівлі обрушилися або знаходяться на межі обвалення, але тут все ще можна знайти слабкі сліди колишніх жителів: кухні зі стільцями і столами, старі газетні вирізки, іржаві банки. Варто заглянути і в церкву Мадонни дель Росаріо XVII століття.
Найпростіше доїхати до Романьяно-аль-Монте на орендованому автомобілі.
Росскsно Веккья
Одним з скарбів національного парку Чіленто і Валло-ді-Діана вважається місто-привид Росскино Веккья. Цей занедбаний населений пункт нині користується великою популярністю. Це справжній музей під відкритим небом з напівзруйнованими рядами будинків, мальовничій площею з фонтаном і церквою.
Росскино був заснований в XI столітті як сільськогосподарське поселення. Тут охоче селилися люди, які відчували себе в безпеці серед затишних пагорбів з багатими пасовищами.
На жаль, доля міста була драматичною. Близькість до річки привела до появи сильних зсувів. Вважалося, що рано чи пізно містечко зникне під шаром землі. Вперше, побоюючись нових зсувів, люди стали залишати свої будинки ще в 1770 році. За 50 років до цього тут було збудовано нову церкву святого Миколи, яка збереглася до нашого часу.
Останні жителі виїхали з села в 1908 році.
Как варить эспрессо в домашних условиях Читайте тут где купить кофемашину для дома недорого – лучшие цены на кофеварки.